Загинув наш випускник Десятник

Невимовний сум, пекучий біль огорнув шкільну родину Гімназії №3. Відлітає у засвіти, поповнюючи ряди Небесної сотні, наш випускник, оборонець рідної української землі Десятник Андрій Петрович.

У теплий багатий осінній день, 16 вересня 1979 року з’явився на світ Божий наш Андрій.

Спритним, допитливим, світлочубим хлопчиком переступив він поріг нашої школи у вересні 1989 року. Тут він опановував не лише таємниці наук, але пізнавав світ, навчався мудрості життя. Любив батьків, родину, цінував дружбу. Ніколи слова з ділом не розходилися в нього. Завжди горою стояв за слабших. Був людяним і товариським. Мав загострене почуття справедливості. До його думки прислухалися інші, з ним радилися, йому довіряли, бо знали – не підведе. Був активним у всьому: в навчанні, спорті, громадському житті.

 Після закінчення школи продовжив навчання у професійно-технічному училищі, а далі працював на шахті. З початком повномасштабної війни мобілізований до лав Збройних сил України. Ніколи не нарікав, не скаржився ні на кого, а добросовісно став на захист країни, кожного з нас. Служив у прикордонних військах.

І такого ж прекрасного різнобарвного осіннього дня, 5 жовтня 2024року, вкрилося небо хмарами, пролилося сльозами, сповіщаючи, що під час виконання бойового завдання поблизу селища Відродженівське Харківської області загинув наш Андрій. Йому би ще жити і жити, радіючи кожному земному дню. Не судилося…

Нехай небо прийме тебе у свої обійми, а світло душі сяє згори вічно. Дякуємо тобі за жертовність. Ти назавжди залишишся в наших серцях і нашій пам’яті добрим, щирим, життєрадісним, завжди готовим прийти на допомогу, мужнім і сильним. Царство Небесне! Доземний уклін батькам за сина. Схиляємо голову в скорботі, розділяємо біль  непоправної втрати.

Світла і вічна пам'ять Андрію, Герою України!