Герої не вмирають...
Війна забирає найкращих. Трагічна звістка про непоправну втрату - загибель Олега Мудрого, випускника школи, огорнула смутком серця кожного в нашій гімназії. Невимовний біль, скорбота, жаль.
Учителі пам’ятають Олега допитливим, спокійним, врівноваженим учнем. Він світився добротою, завжди був готовий прийти на допомогу іншим. Ніколи не думав про вигоду чи користь для себе. Власні інтереси жодним чином не були в нього в пріоритеті. Думав про інших. Здавалося, скільки можна дбати про чужих, коли треба думати про себе? У цьому вся суть і смисл його життя.
Ніколи не ховався за спини інших. Неговіркий, але на ділі конкретний. На таких можна завжди покластися – ніколи не підведуть. Ніби непомітний, але завжди потрібний, завжди на місці. На таких, кажуть, земля тримається.
Він – син своєї землі - України. І вибір робив свідомий: і коли 2014 року став добровольцем АТО, і коли у 2021 році пішов до лав ЗСУ, і коли почалася повномасштабна війна з росією ні на мить не сумнівався, де йому бути. Не був ухилянтом, не ховався за спини інших, не шукав шляхів, як не воювати. Захищати родину, місто, країну стало його насущною потребою. Важкі виснажливі воєнні будні, але жодних нарікань. Треба вистояти, перемогти знавіснілого ворога, бо хто, як не я і мої побратими, це зможуть зробити?
Із тихого, добродушного, відкритого, толерантного хлопчини Олег став справжнім воїном, мужнім і сильним захисником, непримиренним до тих, хто плюндрує рідну землю, руйнує нашу незалежність, свободу, прагне знищити волю і дух незламного українського народу.
Ми пам’ятаємо тебе, Олеже! Доземний тобі уклін за жертовність заради сьогодення і майбутнього України. Вічна і світла пам'ять тобі – Воїну Світла.
Війна забирає найкращих. Трагічна звістка про непоправну втрату - загибель Олега Мудрого, випускника школи, огорнула смутком серця кожного в нашій гімназії. Невимовний біль, скорбота, жаль.
Учителі пам’ятають Олега допитливим, спокійним, врівноваженим учнем. Він світився добротою, завжди був готовий прийти на допомогу іншим. Ніколи не думав про вигоду чи користь для себе. Власні інтереси жодним чином не були в нього в пріоритеті. Думав про інших. Здавалося, скільки можна дбати про чужих, коли треба думати про себе? У цьому вся суть і смисл його життя.
Ніколи не ховався за спини інших. Неговіркий, але на ділі конкретний. На таких можна завжди покластися – ніколи не підведуть. Ніби непомітний, але завжди потрібний, завжди на місці. На таких, кажуть, земля тримається.
Він – син своєї землі - України. І вибір робив свідомий: і коли 2014 року став добровольцем АТО, і коли у 2021 році пішов до лав ЗСУ, і коли почалася повномасштабна війна з росією ні на мить не сумнівався, де йому бути. Не був ухилянтом, не ховався за спини інших, не шукав шляхів, як не воювати. Захищати родину, місто, країну стало його насущною потребою. Важкі виснажливі воєнні будні, але жодних нарікань. Треба вистояти, перемогти знавіснілого ворога, бо хто, як не я і мої побратими, це зможуть зробити?
Із тихого, добродушного, відкритого, толерантного хлопчини Олег став справжнім воїном, мужнім і сильним захисником, непримиренним до тих, хто плюндрує рідну землю, руйнує нашу незалежність, свободу, прагне знищити волю і дух незламного українського народу.
Ми пам’ятаємо тебе, Олеже! Доземний тобі уклін за жертовність заради сьогодення і майбутнього України. Вічна і світла пам'ять тобі – Воїну Світла.
