Сторінки фахівців

Не виховуйте слухняність через страх, виховуйте дитину з любов’ю

Щоб виростити щасливих і чесних дітей, виховання повинне базуватися на повазі, а не на обмеженнях. Наші сини і дочки повинні дотримуватися правил, зважаючи на їхню справедливість і доцільність, а не через боязнь покарання.

Всупереч популярній у нас думці, суворе виховання не є гарантією успіху. Слухняність, зумовлена криками та жорсткими правилами, виливається у страх та невпевненість.

Цікаво, що навіть у нашій мові слова “слухняна та покірна дитина” асоціюються з чимось хорошим, а більшість сімей надіється і очікує, що їхні чада будуть саме такими.

Проте часом у чемному синові чи дочці криється низька самооцінка та нещастя. Стільки стін зведено навкруги такої дитини, що вони сприймають життя не інакше, як в’язницю.

Крім того, вони стають нездатні проявляти ініціативу, оскільки очікують, що їм постійно хтось казатиме, що робити чи не робити.

Щаслива дитина завжди щось досліджує, грається, сміється та спілкується. А страх та строгість обламують крила росту та самооцінки.

Тож коли ви вибираєте стиль виховання для своїх дітей, націлюйтеся на такий, що дозволить зростати їм цілісними та самодостатніми особистостями. Такий, що дасть їм змогу жити в цьому світі у повазі, бути щасливими самими і дарувати щастя іншим.

Хочемо поділитися з вами деякими простими принципами і порадами.

Обмеження у вихованні

Усі хочуть мати дітей, які слухають, роблять те, що ми від них очікуємо, і відповідають встановленим стандартам.

Можливо, вас зацікавить: 5 помилок, які батьки роблять у вихованні дітей

Звісно, це природне прагнення, але не можна забувати, що така поведінка повинна бути гармонійною для дитини та оточення.

Дотримання правил має іти через їхнє розуміння.

• Ваше чадо має усвідомлювати, що ви від нього очікуєте і чому ви впроваджуєте ті чи інші правила.
• Я роблю те, про що просить мама, тому що вона знає, що для мене найкраще. Кожного вечора я прибираю іграшки у своїй кімнаті, щоб вона була охайною. Я не перебиваю і слухаю інших, проявляючи цим до них повагу.

Діти не повинні підкорятися правилам через боязнь покарання. Біхевіоризм (поведінкова психологія) не завжди спрацьовує у таких ситуаціях.

Якщо маля звикло до крику чи докорів за будь-яку зроблену помилку чи негідну поведінку, тоді у них розвинеться страх і злість до батьків.

Розгляньмо це детальніше.

Виховані у страху діти ростуть нещасливими

Раннє дитинство – період з одного місяця і до семи років. Усе, що відбувається у цей час, дуже важливе для майбутнього розвитку.

Ще одна цікава стаття: Цілюща сила обіймів

• Всі батьки хочуть, щоб їхні нащадки слухняно виконували їхні прохання.
• Це допомагає дитині бути залученою в сім’ї, а також створює для неї безпечне середовище.

Проте юне покоління завжди прагне вийти за окреслені рамки, щоб проявити себе… втім, так само, як і всі ми.

• Якщо відповіддю на кожен крок за встановлені обмеження є покарання, крик чи докори, тоді в дитини є 2 можливі реакції.
• Це або підсилить її злість, і тоді вона ще дужче намагатиметься вас спровокувати, або ж вона замкнеться у собі.
• У ранньому дитинстві це просто недопустимо, щоб маля щоденно відчувало страх.
• Боязнь руйнує самооцінку і викликає надмірнийстрес для молодого мозку, який ще в процесі дозрівання.
• Виховання, що базується на покаранні, змушує дитину орієнтуватися у всьому на зовнішнє визнання. Завдяки вашим зусиллям виростає невпевнена і нерішуча людина.

Усі, хто завдяки своїй сім’ї пізнає світ через призму страху, ростуть нещасними.

“Якщо люди, які мене найбільше люблять, змушують мене боятися, тоді я постійно мушу захищати себе у зовнішньому світі”.

Навчайте з любов’ю та повагою

• Виховувати з повагою означає постійно розказувати дитині, чого ви від неї очікуєте. Разом із тим слід заохочувати її бути собою, досліджувати світ і показувати, що поруч з вами вона у безпеці.
• Навчання з любов’ю відкидає потребу кричати, усе можна пояснити спокійним, нормальним тоном.
• Якщо ж ви хочете з любов’ю прищепити слухняність, тоді дитину потрібно слухати і чути. Звертайте увагу на її думки, і вже виходячи з цього, робіть свої пропозиції, давайте пояснення та поради.
• Не намагайтеся виростити ідеальних дітей. Ви ж хочете мати щасливих синів і дочок, які знають правиласім’ї і суспільства, у якому ми живемо.
• Дитині потрібно давати право голосу. Якщо ви зосередитеся на покаранні та докорах, лише вказуючи на помилки, тоді ви виростите людину, яка не в змозі за себе постояти.
• Замість проявів зайвої суворості за погану поведінку, намагайтесяпояснити, що було не так і як було б правильніше вчинити.
• Пам’ятайте, що багато вимог не принесуть добра. Ви ж не хочете виростити покірну і замкнуту дитину.

Звертайте увагу на таланти свого чада. Так в потрібний час, коли їм слід буде відновити себе, свою впевненість чи відчуття щастя, вони знатимуть, що їм може допомогти.

Вчіться “єднатися” зі своїми малюками, а не карати їх. Якщо ви розумітимете їхні потреби, то зможете краще допомагати їм розвиватися та рости.