Створюється сім'я, і через деякий час двоє люблячих людей стають мамою і татом. У сучасному світі нас навчають багатьох наук, ми багато чого знаємо, дещо вміємо, про щось мріємо. А хто, де і коли вчить нас бути батьками? Найчастіше, виховуючи своїх дітей, ми користуємося досвідом власних батьків чи досвідом знайомих.
За останні десятиріччя світ навколо нас почав швидко змінюватися. Змінюється соціальна роль жінки, економічні перебудови потребують від батьків максимальної професійної зайнятості, доволі молоді бабусі й дідусі не поспішають, а часом і не можуть, взяти на себе виховання дітей. Звичайно, кожна сім'я, враховуючи свої можливості, погляди на виховання, по-своєму виховує свою дитину, обирає, хто її доглядатиме - мама чи тато, бабуся чи хтось із родичів, няня чи дитячий садок. Дитина росте, і настає момент, коли донька чи син стають першокласниками. Це завжди радість, хвилювання, надії. А що ми, батьки, власне, знаємо про сучасну школу? Взагалі про школу, звичайно, кожен має уявлення, бо кожен свого часу був школярем.
Та життя не стоїть на місці, змінюємось ми, змінюється і школа. Для нашого сьогодення вже стало нормою розмаїття навчальних закладів - ліцеї, гімназії, колегіуми, спеціалізовані школи. Система освіти пропонує широкий спектр освітніх послуг, які можуть задовольнити потреби й інтереси найрізноманітніших соціальних груп населення та створити умови для "потенційних клієнтів" освітніх організацій для свідомого вибори цих послуг. Адже ознакою будь-якого цивілізованого суспільства є, насамперед, можливість вибору тих чи інших послуг, видів діяльності тощо, в тому числі й елітарноосвітніх. Тепер батьки мають змогу вибирати. І, як засвідчує практика, дуже часто молоді батьки, скориставшись правом вибору навчального закладу для своєї дитини, вбачають у вчителеві, особливо першому вчителеві, головну особу, яка відповідатиме за всі успіхи і негаразди їхніх дітей.
Так, роль першого вчителя неоціненна. Перший вчитель - це людина, яка для першокласника стає найавторитетнішою. І це нормально. Це потреба 6-7-літніх дітей, потреба і навчанні і потреба в учителеві. Та це зовсім не означає, що мама і тато перейшли на другий план за своєю значущістю. Просто настав момент, коли любити, навчати і створювати умови для розвитку дитини ми будемо разом.
Батьки, дуже часто хвилюються, як то школа зустріне наших діточок, чи почуватимуться вони комфортно у новому дитячому колективі, чи буде вчитель уважним і справедливим саме до вашої дитини? Процес адаптації потрібен усім: і дітям, бо вони входять у нову для себе соціальну роль "я - учень", і вчителю, бо перший учитель повинен зуміти адаптуватися не лише до 20-25 хлопчиків і дівчаток, а й до такої ж кількості мам, татів, бабусь і дідусів.
Отож, і батькам потрібно теж докласти зусиль, щоб стати мамою і татом першокласника. А це означає розуміння батьками простої істини - для кожної родини - що саме їхній син чи донька є найрозумнішими, найкрасивішими і ще багато таких най..., най... та, що школа саме той осередок, де кожна по-своєму унікальна дитина має навчитися жити в колективі своїх однолітків, навчитися поважати права інших дітей і дорослих, користуватися власними правами і обов'язками.
Для вас, батьки, останнє "вільне" літо дошкільників буде по-особливому тривожне. Адже дитина йде у перший клас! Тож деякі батьки прагнуть виконати за це літо всю програму першого класу. Чи не краще переконатися, що дитина володіє достатньо психологічною зрілістю, щоб навчатися у школі?
Що таке шкільна зрілість (чи психологічна готовність до школи)? Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.
Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років - це вміння виділяти фігуру із тіла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв'язки між явищами і подіями, логічно запам'ятовувати, а також розвиток тонких рухів руки і їх координації.
Емоційна зрілість - це ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і вміння тривало виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.
Соціальна зрілість - це потреба спілкування з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатися у школі.
Батькам слід пам'ятати, ще не кожна дитина може піти до школи й успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку у кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніш за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам'ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду - знання, уміння, навички, звички. Безсумнівно, що згодом кожна з них стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність дитини до навчання.
Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини. Ви можете дати волю своїй фантазії і видозмінювати заняття, а можете точно дотримуватися інструкції, - у будь-якому випадку ваша дитина росте і наближається до школи. Але запам'ятайте, будь-ласка, кілька простих правил.
Отже, оскільки шкільна зрілість, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої вразливості. Для того, щоб ви могли самі оцінити підготовленість дитини, пропонуємо вам невеликий тест.
Чи готова дитина до школи?
навчатися буде цікаво?
зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад збирати конструктор)?
5 речень?
"старший" і "молодший"?
11.Чи правильно, що ваша дитина має тверду руку?
12.Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
13.Чи може користуватися ножицями і клеєм? (Наприклад робити аплікації)
14.Чи може вона зібрати пазли з 5 частин за 1 хв.?
15.Чи знає назви диких і свійських тварин?
16.Чи може вона узагальнити поняття (наприклад, назвати одним словом
фрукти: сливи, яблука, груші)?
17.Чи любить ваша дитина самостійно працювати - малювати, збирати
мозаїку тощо?
18.Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?
15-18 - дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, їх можна легко подолати.
10-14 - ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли "ні", підкажуть вам, над чим іще потрібно попрацювати.
9 і менше - постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє. Результати можуть вас розчарувати. Але пам'ятайте, що всі ми - учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи - це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані вами для розвитку дитини, легко і весело виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – з усіма, хто має вільний час і бажання навчатися разом із дитиною.
Одним з першочергових завдань сім'ї є забезпечення загальної готовності дитини до школи, що полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Сюди входить також і піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження. Сім'я повинна готувати дитину жити і працювати в колективі ровесників. Пам'ятайте, що особливі труднощі відчувають учні, які ростуть в сім'ї одинокими.
Ваша дитина повинна бути соціально зрілою: легко спілкуватися насамперед з дітьми, сусідами, дорослими: вітатися, прощатися, дякувати, просити вибачення, вміти поводитися на вулиці, ви повинні посилати її за покупками. Саме за цими показниками можна визначити, наскільки легко буде дитині призвичаїтися до нових умов шкільного життя. Уважно проаналізуйте ці показники і визначте, в якому стані вони у вашої дитини. Якщо є певні чи значні труднощі - поміркуйте, знайдіть причини і допоможіть дитині. Бажання йти до школи, навчатися там формує, насамперед, сприятливий клімат у сім'ї: щира любов до дитини, віра в неї, а відтак - відчуття захищеності й підтримка батьків, навіть, якщо попервах щось не буде вдаватися. Прогуляйтеся разом із дитиною шляхом зі школи додому. Нагадайте їй уже відомі правила дорожнього руху, вкажіть найкоротшу і найбезпечнішу дорогу, попросіть не відволікатися, долаючи її без вас, і звертати вбік.
Шестирічному малюкові необхідне відчуття успіху. Ніколи не кажіть йому: "Ти просто лінуєшся!", "11 зі співів? То й що? От якби з математики". Досягнення в одній сфері діяльності веде до успіху в будь-якій іншій. Дитина повірить у себе. Ваша ж справа - переконати її: "Не вийшло сьогодні, вийде завтра". Спокійне ставлення батьків до невдач малюка і чуйна увага до успіхів - ось ключ до майбутніх перемог дитини.
Вчитель - ваш порадник, наставник і любить дитину. Радьтеся з ним, підтримуйте його авторитет. Зауваження, якщо такі виникають, висловлюйте в школі, на зборах. Не робіть цього в присутності дітей. Вчителі, які навчатимуть ваших дітей, працьовиті, добрі, інтелігентні, знаючі, люблячі, терплячі, вимогливі до себе та учнів. Бажаю Вашим дітям щасливої шкільної дороги!
"Благословенна дорога, що ведедо храму!" Хай буде благословенний шлях, що поведе ваших дітей у храм науки!