Ваша дитина росте, але Ви почали помічати, що вона в своєму розвитку відрізняється від дітей Ваших знайомих чи сусідів. Дитина почала пізніше гулити, тримати голівку, тягнутися до іграшок, хапати їх, захлинається при смоктанні, із запізненням навчилася сидіти, повзати і ходити.
До трьох років у дитини не з’явилося мовлення, вона спілкується за допомогою жестів та окремих складів. З іграшками і до цього часу гратися не може, лише на короткий термін дитину може привабити чужа або нова іграшка.
Дитина неуважна, казки не слухає, не розуміє їхнього змісту, погано заучує вірші. В поведінці дитини є моменти, які вас хвилюють: малюк дуже рухливий, неслухняний або, навпаки, млявий, повільний, у нього повсякчас міняється настрій. Ви бачите ці вади, але у Вас десь жевріє надія, що дитина переросте і буде такою як і всі.
Що ж не так з дитиною? Чим пояснити її стан?
Це стан, при якому спостерігається стійке, незворотне порушення пізнавальної діяльності, що зумовлюється органічним ураженням головного мозку. Цим і пояснюються особливості вашої дитини. У нас особлива дитина, яка потребує особливої уваги!
Мені необхідний особливий підхід:
— Своєчасні та систематичні спостереження і лікування у лікарів-фахівців.
— У мене повинні бути гарні, розвиваючі іграшки.
— До мене потрібний індивідуальний підхід.
— Розвивати і навчати мене необхідно повільно на короткотривалих заняттях, часто повторювати і повільно ускладнювати навчальний матеріал.
— Якщо я втомився – дайте мені невеликий відпочинок, або займіть мене чимось іншим.
— Не вимагайте від мене більше, ніж я можу.
Шановні батьки!
— Усвідомте, що виховання та навчання дитини – це довгий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
— Дотримуйтеся режиму.
— Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів.
— Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
— Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі.
— Заохочуйте навіть незначні досягнення вашої дитини.
— Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.
— Ніколи не висловлюйте свої думки щодо педагогів в присутності своєї дитини.
Прийміть до уваги такі поради:
— Любіть та оберігайте свою дитину.
— Не чекайте, що вона буде такою, як Ви, або такою, як Ви хочете.
— Допоможіть їй стати самою собою.
— Будьте добрим прикладом для своєї дитини.
— Не мовчіть зі своєю дитиною; грайтеся з нею, працюйте з нею, розмовляйте з нею.
— Не принижуйте гідності своєї дитини.
— Привчайте дитину до порядку, навчайте бути слухняною, не відкладайте зауваження «на потім».
— Чекайте від дитини тільки таких умінь та оцінок, на які вона здатна.
— Пам’ятайте про велику силу похвали, не чіпляйте на дитину «ярликів».
— Піклуйтеся про створення комфортних умов для розвитку вашої дитини.
Я – особлива дитина!
Любіть мене!
Підготувала
практичний психолог Жук З.Р.