Герої не вмирають!
Пам’ять… Вона нетлінна і вічна….
Гірка пам’ять! Вона ніколи не згасне!
Пам’ять! Що залишаєш ти нам? Меморіальні дошки - як символ про тих, хто пройшов війну, хто своїми грудьми прикривав рідну землю.
Сьогодні ми схиляємо голови перед світлою пам'яттю нашого односельчанина, випускника нашої школи, який загинув при виконанні службового обов’язку за Україну, поліг у бою поблизу Оріхово-Василівки, що на Донеччині.
Сьогодні на території Острівського НВК провели мітинг, з нагоди відкриття пам'ятної дошки Cоляку Михайлу.
Михайло Соляк народився саме сьогодні - 15 листопада 1983 року в с.Острів.
Навчався в Острівській ЗШ з 1990-2001 н.р. Був добрим та розумним учнем.
Учасник бойових дій. «Хто, як не я?!» – завжди повторював Михайло.
Воїн став на захист України ще у 2014 році, коли добровольцем вступив в батальйон особливого призначення «Січ». У складі батальйон був на таких напрямках як Слов’янськ, Курахове, Піски, поблизу Донецького аеропорту. Хоробрий та відважний, адже тільки такий воїн наважився б закріпити на «вишці», яка прострілювалась - український прапор.
Втрата у 2016 році старшого брата Василя в зоні АТО стала важким ударом для Михайла, з якою він не міг змиритись до останнього.
В ніч повномасштабного вторгнення, як резервіст 1-ої черги мобілізований до лав ЗСУ у складі 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила.
Побратими згадують Михайла, як надійного та вірного друга, брата, воїна, який завжди прийде на допомогу, який підтримає, коли страх бере верх на холодним розумом, навчав хлопців виживати в польових умовах.
Важкі бої, поранення та непереборне бажання, щоб завершити цю криваву війну Перемогою України.
Мріяв, що повернеться з війни, повернеться до своєї сім’ї, до своєї дружини та донечки, до мами, до брата… Але не судилося...
Життя його обірвалося на 39 році.
Герой загинув 13 березня 2023 року під час бойового зіткнення з ворогом.
Указом Президента України нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни», наказом Головнокомандувача ЗСУ відзначений почесним нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі І ступеня», присвоєно звання «Почесний громадянин Червоноградської міської територіальної громади».
Усі ми пам’ятатимемо нашого воїна як доброго, працьовитого, щирого односельчанина, а головне – патріота своєї країни. Адже він виконав свій обов’язок перед Батьківщиною, захищаючи нас.
Висловлюємо найщиріші співчуття рідним та близьким Героя: дружині Ірині, донечці Софійці, мамі та братові.
У зв’язку з тяжкою втратою, розділяємо біль та схиляємо голову у скорботі ????????
Допоки ми живі — житиме пам’ять про Героїв!
Наші герої з меморіальних дошок щодня зустрічатимуть і проводжатимуть поглядом учнів, односельчан, і нагадуватимуть кожному з нас, що вони поклали життя, аби ми жили в мирній та квітучій Україні.
Вшанування їх пам’яті – це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і гордість за справжніх героїв.
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!!
