90-річчя з дня народження Василя Симоненка
Сьогодні виповнюється 90 років від дня народження Людини тонкої натури, ніжного та ліричного, закатованого романтика української поезії, Василя Андрійовича Симоненка.
Чим і кому завадила ця молода людина, ця ніжна, творча натура?
Системі, якій не підходив бунтівний характер Симоненка. Ця совкова система не могла миритися зі свободолюбивим, вільнодумним поетом, який всіма своїми помислами, діями, віршами зневажав і презирав цих монархів, диктаторів, королів, імператорів, які "...Роззявляли пащі, мов кратери і гукали: Ми символ доби!
Хто не з нами той против Бога,
Хто не з нами, той проти всіх,
І сипались лаври убогі до куцих кривавих ніг".
Так само Василь Андрійович всіма фібрами своєї душі НЕНАВИДІВ нікчемну, продажну челядь, яка "...щоб мати що повечерять, годувала холуйством їх."
Хто ж за тоталітарного совка буде терпіти людину, яка прямим текстом говорить: "Тремтіть убивці, думайте, лакузи,
Життя не наліза на ваш копил!
Ви чуєте? - На цвинтарі ілюзій уже немає місця для могил!"
Дуже швидко система знайшла спосіб заткнути незручного, непокірного бунтаря, який ні в які рамочки не ліз зі своєю позицією.
"Добу не курив, не їв і не спав. Били по спині",- скаже Василь своїм друзям, які забиратимуть його з відділку міліції.
Що можуть зробити з поневоленою людиною професіонали "ножа і сокири", які все життя тільки те і роблять, що б'ють та катують - подумати страшно...
Однак, як там по класиці? Мета виправдовує засоби
Що ж система свого досягла: Бунтар, який постійно її паплюжив помер у муках.
Однак, в пам'яті своїх співвітчизників-Патріотів України він залишився тим Некоронованим, Справжнім Монархом і Вождем, біля чийого "... Вічного трону лакузи жодного не було"
А "Ідоли, обслинені, обціловані йшли величаві в своїй ході..."
Василь Симоненко ЗАВЖДИ був і НАЗАВЖДИ залишиться тією Справжньою Величчю, якій "... Не треба спиратись на плечі нікчем".